Учитель має право ....

Учитель, класний керівник має право на:

1. Захист професійної честі та достоїнства.
(Закон України «Про освіту», ст. 55 п. 1; Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене поста­новою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964.)

 2. Захист людського достоїнства, якщо воно по­рушено з боку адміністрації, учня або його батьків (законних представників) .(Конституція України, ст. 28.)

 3. Участь в управлінні школою відповідно до ста­туту школи.

(Закон України «Про загальну середню освіту», ст. 39; Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964, ст. 63, 64.)

4. Висловлювання в коректній формі (усно або письмово) критичних зауважень про діяльності будь-якого працівника школи або системи освіти. Вносити пропозиції керівництву школи щодо поліпшення на­вчально-виховної роботи. Висловлювання претензії до дитини в делікатній формі.

5. Умови для здійснення навчально-виховного про­цесу, одержання робочого місця, обладнаного від­повідно до санітарно-гігієнічних норм і норм охорони праці, постаченого необхідними посібниками.

 (Закон України «Про освіту», ст. 57; Кодекс законів про працю України, ст. 21.)

6.   Висування своєї кандидатури на будь-яку виборну посаду в педагогічному колективі.

  (Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від  14 червня 2000 р. № 964.)

7.  Свободу вибору й використання методик навчання та виховання, навчальних підручників, посібників і матеріалів.

(Спільна Рекомендація МОП/ЮНЕСКО щодо статусу вчителів від 05. 10. 1966 р. пп. 35, 65; Закон України«Про освіту», ст.. 55 п. 1; Положення про загальноосвітній на­вчальний заклад (затверджено постановою Кабінету Мі­ністрів України від 14 червня 2000 р. № 964, ст. 45.)

8.  Свободу вибору методів оцінювання навчальних досягнень учнів.

(Спільна Рекомендація МОП/ЮНЕСКО щодо статусу вчителів від 05. 10. 1966 р. п. 65; Положення про загаль­ноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964, ст. 34.)

9.  Свободу вибору змісту; обсягу та характеру домашніх завдань.

(Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964, ст. 32.)

10.         Установлення вимог до поведінки учнів на заняттях, дотримування ними законодавства, моральних, етичних норм. Ці правила не повинні ущемляти
достоїнство учня та суперечити статуту школи та чинним правилам.

(Конвенція про права дитини, ст. ст. З, 19.)

11.         Відмова від адміністративних доручень, не пов'язаних із виконанням своїх посадових обов'язків і конкретних зобов'язань.

(Закон України «Про загальну середню освіту», ст. 26, п. 3; Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964, ст. 49; Кодекс зако­нів про працю України, ст. 31.)

12.         Конфіденційність дисциплінарного розслідування, за винятком випадків, що ведуть до заборони займатись педагогічною діяльністю, або при необхідності захисту інтересів у учнів; ознайомлення зі скаргами й іншими документами, що містять оцінку його
роботи, давати з них пояснення.

(Спільна Рекомендація МОП/ЮНЕСКО щодо статусу вчителів від 05. 10. 1966 р. п. п. 39, 46, 47, 50, 68.)

13.         Творчість, ініціативу в освоєнні освітніх і розвивальних програм.

(Рекомендація ЮНЕСКО від 05. 10. 1966 р. «Про поло­ження вчителів», п. 61.)

14.         Звертання індивідуально або у складі групи осіб до Уповноваженого з прав учасників освітнього процесу, у конфліктну комісію, в будь-які вищі інстанції Із заявами, пропозиціями, скаргами.

(Спільна Рекомендація МОП/ЮНЕСКО щодо статусу вчителів від 05.10.1966 р. п. 50; Конституція України, ст. 40.)

15.         Попередження про заміну уроків заздалегідь.

16.         Відгули за роботу у вихідні та святкові дні. Оплату праці в неробочі дні відповідно до чинного законодавства України.

(Кодекс законів про працю України, ст. 31.)

17.         Захист від невиправданого втручання батьків(законних представників) учня в коло професійних обов'язків учителя.

(Спільна Рекомендація МОП/ЮНЕСКО щодо статусу вчителів від 05. 10. 1966 р. п. 67.)

Вимагати:

•    Від батьків (законних представників) — відвідування батьківських зборів, створення нормальних умов для навчання та розвитку дитини.

 (Положення про за­гальноосвітній навчальний заклад, затверджене по­становою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964, ст. 55: Сімейний кодекс України, ст. 155).

•    Від  учнів — оволодіння знаннями, уміннями, прак­тичними навичками в обсязі не меншому, ніж зазна­чено Державним стандартом, дотримання правил шкільного життя.

(Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964, ст. 43).

9 "не" для батьків

9 «не», на яких виростають хороші батьки

Почніть з себе. По-перше, діти дуже відчувають наш настрій і переймають його. У спокійних батьків спокійні діти. По-друге, діти вимагають дуже багато нашого терпіння.

1. Не нервуйте. Почніть з себе. По-перше, діти дуже відчувають наш настрій і переймають його. У спокійних батьків спокійні діти. По-друге, діти вимагають дуже багато нашого терпіння. Тому вам необхідний хороший настрій. Обов’язково висипайтеся, нехай навіть на шкоду домашнім справам. Не відмовляйтеся від допомоги родичів, якщо пропонують. Намагайтеся вибиратися з дому і хоч зрідка змінювати оточення. Вашій дитині дуже потрібна задоволена життям мама.

2. Не змінюйте думок. Якщо дали дитині слово, обов’язково виконайте обіцяне. Те ж стосується і заборон: якщо щось було заборонено один раз, значить і всі наступні рази ця заборона повинна зберігатися. І не може бути такого, що з мамою не можна, а з татом можна. У всіх членів сім’ї повинна бути одна виховна стратегія.

3. Не бийте. Якщо ви піднімаєте руку на дитину (нехай навіть це «невинний» ляпас), ви вчите її вирішувати конфлікти з позиції сили. Малюк буде знати, що хто вищий, старший, сильніше, той і має рацію. І, коли виросте, цілком зможе відплатити вам тією ж монетою.

4. Не брешіть. Якщо ви збираєтеся на щеплення, так і скажіть: «Тобі будуть робити укол, це неприємно, але я буду поруч». Якщо ви курите, так і поясніть, що це погана звичка, ви нічого не можете з собою вдіяти, але постараєтеся. Якщо дитина просить щось зробити, а ви забули, просто вибачтеся. Кожна маленька брехня – це підрив вашого авторитету.

5. Не шантажуйте. «Якщо ти перестанеш кричати, я дам тобі цукерку». Або «Якщо ти не припиниш, то не будеш дивитися мультики». Це дресура, шантаж і маніпуляція. Потрібно завжди намагатися знайти слова, щоб переконати дитину зробити бажане. Головне набратися терпіння.

6. Не забороняйте. Перш ніж заборонити щось дитині, подумайте, чи так важлива ця заборона? Заборон повинно бути по-мінімуму, інакше дитина всі їх просто не сприйме і не запам’ятає. Розетки, гаряча плита, вікна, дорога – однозначно не можна. Все інше – прибрати з очей геть або розслабитися і дозволити. Якщо дитина дісталась до вашого дорогого телефону або губної помади – це ваша провина, що не заховали. А для дитини це абсолютно заслужений трофей.

7. Не подавайте неправильний приклад. Нерозумно розповідати дитині про шкоду куріння, затягуючись сигаретою. Пояснення «Я дорослий, мені можна» – не працює.

8. Не бійтеся визнавати свої помилки. Ми не боги і теж помиляємося. Якщо ви в пориві гніву раптом накричали на дитину або якщо десь прийняли неправильне рішення або не так зрозуміли малюка, обов’язково поясніть йому, в чому ваша помилка і попросіть вибачення. Ваш батьківський авторитет не зруйнується, не переживайте. Проте малюк буде знати, що не потрібно соромитися своїх помилок. Адже тільки завдяки їм ми здобуваємо цінний досвід.

9. Не бійтеся розпестити. Не бійтеся зайвий раз обійняти дитину, взяти на руки, купити подарунок. Якщо у вас є така можливість, обіймайте, носіть на руках і обдаровуйте. Найголовніше – це чітка виховна лінія в пунктах, які викладені вище. Якщо ви твердо стоїте на встановлених вами правилах, то в іншому можете потішити дитину. Адже дитинство у наших малюків одне.

Психологи радять ....

ЯК МИ МИМОВОЛІ ВЧИМО НАШИХ ДІТЕЙ МИРИТИСЯ З НАСИЛЬСТВОМ!

Батьки зазвичай не говорять зі своїми дітьми про насильство напряму, принаймні, поки вони не підростуть. Але кожен день батьки з найкращими намірами вносять свій внесок в культуру насильства, від якої страждають наші діти.

5 ситуацій, які вчать наших дітей, що насильство – це норма.

1. Коли ми говоримо: «Ну, це ж хлопці!».
Будучи мамою двох дуже активних хлопчиків, я розумію, що більшість людей не мають на увазі нічого поганого, кажучи: «Ну, це ж хлопці!», – але надто часто ця фраза виступає в якості виправдання поганої поведінки хлопчиків, наприклад, бійок з іншими дітьми.
Насправді ж, хлопчики прекрасно можуть шанобливо ставитися до інших людей і їх речей, якщо їх цьому навчити.
Але кожен раз, чуючи, як ми виправдовуємо їх поведінку, хлопчики не тільки засвоюють, що можуть ігнорувати правила, але і те, що вони нібито не здатні себе контролювати.

2. Коли ми примушуємо наших дітей цілувати і обіймати родичів / друзів.
Багато хто полюбляє із добрими намірами змушувати своїх дітей обіймати друга або родича, не враховуючи при цьому бажань самої дитини. Це несе в собі небезпечну ідею, про те, що згода дитини не має значення, і інші мають право ігнорувати її бажання.
Краще запропонувати дитині альтернативні способи привітатися / попрощатися з рідними.
Я питаю своїх дітей: «Ти хочеш обійняти бабусю, або дати їй п’ять, або просто помахати їй на прощання?»

3. Коли ми запитуємо «Може ти сам/а винен/а в тому, що тебе вдарили?»
Це одна з найскладніших ситуацій, особливо якщо у Вас не одна дитина. Брати і сестри часто навмисне дражнять один одного, поки один з них не розсердиться і не пустить в хід кулаки. Але дуже важливо з’ясувати, що сталося насправді, перед тим як почати вирішувати ситуацію.

Коли ми запитуємо: «Може ти сам/а винен/а в тому, що тебе вдарили?», – ми вчимо і потерпілого і винного тому, що хтось може змусити іншого зробити поганий вибір.
І нагадайте Вашим дітям, що у них завжди є вибір – вдаватися їм до насильства чи ні, і ніхто не може їх змусити, навіть дуже злими і неприємними словами. 

4. Коли ми говоримо, що хлопчики б’ють дівчат, які їм подобаються.
Неважливо, син у вас або дочка – їх потрібно навчити з раннього віку, що заподіювати біль людині, щоб привернути її увагу, недозволено. І це зовсім не спосіб висловлювати свій інтерес до людини. Діти ніколи не повинні чути фразу: «Він тебе б’є, бо ти йому подобаєшся» – коли їх дражнять або б’ють.
Вона підтверджує ідею, що любов – це страждання, і завдавати болю іншим – це нормально.

5. Коли ми засуджуємо зовнішній вигляд і поведінку жінок при дітях.
Батьки впливають на своїх дітей, навіть не усвідомлюючи цього. Діти чують наші слова і приміряють їх на себе. Якщо наші діти чують, як ми виправдовуємо насильство, вони засвоюють таку поведінку. Вони чують, як ви зневажливо відзиваєтеся про жінок, і запам’ятовують це. Вони можуть повірити, що існують випадки, при яких жертва заслуговує того, що з нею сталося, або те, що вони мають право піддавати насильству тих, хто на нього «заслужив».

Розмовляючи з дітьми про насильство, поясніть їм, що ніхто не заслуговує насильства, ніхто не хоче і не провокує його.