Особливості роботи соціально – педагогічної служби з дітьми з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах

 

Особливості роботи соціально – педагогічної служби з дітьми з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах

Спрямованість української держави на демократизацію та гуманізацію суспільства, звернення до прав і свобод громадян зумовили необхідність зміни діяльності й реформування всіх суспільних структуру, у тому числі й освітньої галузі. Необхідною умовою реалізації особистісно – орієнтованого освітнього простору є наявність різноманітних внутрішньошкільних груп й об’єднань – психологічних, педагогічних, методичних, соціально – педагогічних та інші, які активно взаємодіють одна з одною та намагаються розв’язувати відповідні завдання відносно здобувачів освіти  в межах конкретного освітнього закладу, які спираються на викладені в нормативних документах системи освіти й системи соціальної роботи в Україні.[ 5] На сучасному етапі розвитку системи освіти властиве посилення уваги суспільства до проблем навчання й виховання дітей з особливими потребами. Водночас освітні заклади не можуть знижувати рівень вимог до них. Тому для всебічного розвитку цієї категорії дітей необхідно створювати спеціальні умови, в яких реалізувалися б специфічні завдання їх навчально – виховної діяльності. Необхідна така система освіти, яка забезпечила б належний рівень сформованості в учнів з особливими потребами соціальної позиції, можливість повноцінно жити і працювати в суспільстві. .[1] Практика європейських країн показує, що діти з особливими освітніми потребами можуть одержувати повноцінну освіту в звичайному навчальному закладі за моделлю інтегрованого та інклюзивного навчання, яка дає можливість не відокремлювати таких дітей від інших здобувачів освіти. Така модель передбачає особливу підготовку педагогів та організацій соціально – психологічної служби школи. [1]

Оскільки ефективність інклюзивного навчання залежить від правильного соціально – педагогічного та пчихолого – педагогічного супроводу цих дітей.  Тому актуальним питанням на даний час є особливість соціально- педагогічної роботи з учнями з особливими освітніми потребами в умовах школи.

Над даною проблемою працювали увесь період розвитку педагогіки, корекційної педагогіки, соціальної педагогіки, спеціальної психології. Шлях дослідників широкомасштабний, а саме: Л. Виготський,І. Юхимець, Л. Кузнєцов, С. Миронова, Н. Максимова, А. Капська, А. Асмолов, С. Бикасова, О. Колесникова та інші. [10] Права дітей з особливими освітніми потребами закріплені в таких міжнародних документах, як Декларація про права інвалідів ( ООН, 1975р.), Всесвітня програма дій стосовно інвалідів

( ООН, 1989р.), Конвенція про права дитини ( ООН, 1989р.), Декларація про права розумово відсталих осіб ( ООН, 1971р.), Всесвітня декларація « Освіта для всіх» (1990р.), Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів ( ООН, 1993р.) тощо [ 1, 3, 4 ]. Нормативно – правовий документ, який засвідчує розпочату в Україні модернізацію освітньої галузі у напрямі інклюзивної освіти, є наказ Міністерства освіти і науки України

« Про затвердження плану дій щодо запровадження інклюзивного навчанняу загальноосвітніх навчальних закладах на 2009 – 2012 року » ( від 11.09.2009 року), який визначає необхідність запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах з метою здобуття якісної освіти та інтеграції в суспільство дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку. Варто зауважити, що основою для організації соціально – педагогічної діяльності в загальноосвітній школі є Закон України « Про освіту », ( 1996р.), в якому визначений статус провідного фахівця із соціального виховання – соціального педагога – в школі ( ст. 22). [5 ]

Метою соціально – педагогічної роботи в навчальному закладі інклюзивної орієнтації є сприяння успішному вирішенню учнями з особливими потребами власних проблем. З огляду на мету соціально – педагогічної роботи в загальноосвітньому закладі , діяльність соціального педагога спрямована на попередження проблеми, своєчасне виявлення та усунення  причини, які сприяють її виникненню, забезпечення превентивної профілактики негативних явищ ( морального, фізичного, соціального характеру ), відхилень у поведінці учнів, їх спілкування і, таким чином, оздоровлення навколишнього мікросередовища. Ефективність організації соціально – педагогічної діяльності в школі залежить від того, якою мірою вона являє собою цілісний, активний та систематично – діяльнісний організм. Наскільки тісно відбувається взаємодія між соціальним педагогом, психологом, класним керівником, батьками дитини та самої дитини.

Практичний досвід соціально – педагогічної діяльності показує, що навчання в загальноосвітньому закладі повинен сприяти досягненнями учнями з особливими освітніми потребами  як педагогічних, так і корекційно – розвивальних цілей. Можна виділити такі корекційно – відновлювальні роботи з такими дітьми на різних вікових періодах:

-        розвиток та корекція пізнавальних процесів;

-        розвиток зорового та слухового сприймання ( особливо для учнів початкової школи);

-        розвиток комунікативного потенціалу учнів на різних вікових періодах;

-        підготовка дитини до навчально – виховного процесу для учнів перших класів;

-        корекція самооцінки;

-        корекція емоційного стану дитини;

-        корекція « учитель – учень »;

-        розвиток та формування навичок саморегуляції та саморозвитку;

-        розвиток творчих задатків дитини.  [10 ]

Навчальний заклад має посилити віру батьків у можливість і перспективи розвитку дитини, в те, що правильно організований корекційний вплив дозволить оптимізувати подальший інтелектуальний і особистісний розвиток дитини.  Тому важливими напрямками роботи соціального педагога з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу є:

1)    соціальна паспортизація даних дітей тобто своєчасне виявлення даної категорії дітей, фіксація їх анкетних даних,

2)    відвідування дітей на дому, складання акту обстеження житлово – побутових та моральних умов проживання сім’ї,

3)    застосування до цих дітей корекційних методів роботи,

4)    виявлення творчих обдарувань, нахилів, ствердження їхнього особистісного « я »,

5)    організація дозвілля, зайнятості в гуртках, секціях тощо,

6)    здійснення соціального захисту,

7)    проведення просвітницької роботи для батьків дітей з особливими освітніми потребами, педагогів, вихователів,

8)    пошуків спонсорів для здійснення соціального захисту даної категорії дітей. [ 5, 6,7]

Робота соціального педагога  буде ефективною і реалізованою,якщо корекційно – відновлювальній роботі буде приділятися більше часу та розуміння її значущості педагогічним колективом, як основними учасниками навчально – виховного процесу та розвитку такої категорії дітей. Робота буде подвійно ефективною, якщо бажання виступатиме як із боку соціального педагога, так і самої дитини та її батьками. Саме тому особливу увагу потрібно приділяти саме взаємодії соціальної служби школи та сімей, які займаються вихованням дітей з особливими освітніми потребами. Навчальному закладу потрібно посилити віру батькам у можливості і перспективи розвитку дитини, в те, що правильно організований корекційний вплив дозволить оптимізувати подальший інтелектуальний і особистісний розвиток дитини.

Таким чином, специфіка діяльності соціально – педагогічної сфери в загальноосвітніх закладах освіти інклюзивної орієнтації потребує від них безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань і практичних умінь. Робота соціально – педагогічної служби повинна відновлювати важливі функції життєдіяльності дитини з особливими освітніми потребами через соціалізацію та адаптацію до існуючих умов, навчально – виховного процесу, інтеграцію та зміну існуючих суспільних стереотипів, щодо не можливостей надання якісної освіти для дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітньому закладі.

Список використаних джерел

1.     Е. Р. Ярская – Смирновая Инклюзивное образование детей – инвалидов: [ Електрон. ресурс]/ Е. Р. Ярская – Смирновая, И. И. Лошакова // Социологичесские исследования. – 2003. - №5. – С. 100 – 106. – Режим доступу: http://www.ecsocman.edu.ru/socis/msg/201639.htm

2.     В. В. Шульга Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі: [ методичні рекомендації ]/ :– К.: Ніка – Центр, 2004. – 124 с.

3.     Декларація про права дітей – інвалідів// Права інвалідів в Україні. – К.: Сфера, 2002. С. 13 – 14

4.     Конвенція про права дитини. – К.: Столиця, 1998. – 514 с.

5.      Нормативно – правове забезпечення освіти [ у 4 – х ч.] – Ч.3. Інструкції та положення з окремих питань управління. – Х.: « Основа », 2004. – 208 с.

6.      О. В. Безпалько Теорія і практика соціально – педагогічної роботи з дітьми та учнями. – К.,2006. – 520 с.

7.      О.В. Колесникова Соціальна, соціально – педагогічна і психологічна робота в школі. – Харків: ТОВ « Славена», 2010. – 136 с.

8.      С. П. Миронова Основи колекційної педагогіки: навчальний – методичний посібник – Кам’янець – Подільський: Кам’янець – Подільський національний університет ім. І. Огієнка, 2010. – 264 с.

9.     С.Я. Харченко Робота соціального педагога з дітьми девіантної поведінки. – Х.: Вид. група « Основа », 2012. – 143 с.

10.   Т. Ілляшенко Інтеграція дітей з освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі// Психологія, 2009. - №10. – с.14 - 18