Готовності до використання інновацій

Сучасний етап розвиток України як незалежної, демократичної держави відзначаються своєю відкритістю, достатньою прозорістю й вимагає від громадян особистісного ставлення до процесів, що відбуваються в державі. Кожна держава у своєму розвитку проходить певні етапи, які залежать від розвитку інноваційного потенціалу суспільства, який характеризується здатністю людей до системного цілісного сприйняття світу, умінь швидко орієнтуватися в інформаційних потоках, приймати нестандартні, творчі рішення і нести відповідальність за їх наслідки. Щоб досягнути цього, ми повинні починати формувати новомислячу особистість з самого дитинства. Ми чекаємо, коли наші учні будуть «самі хотіти вчитися», а батьки – допомагати завжди своїм дітям:читати, шукати, створювати тощо. Кажуть, що учитель має розказати,показати, навіяти бажання вчитися, а учні будуть із захопленням навчатися. Але виявляється, що в сучасному світі цього замало. Діти 21 століття мають великий потенціал розвитку, прекрасні задатки, які потрібно вміти вчасно помітити, правильно розвивати і правильно направляти в потрібне русло. Щоб це зробити, нам, учителям, потрібно зацікавити дітей до навчання. Деякі учителі роблять це переважно показуючи мультфільми, розказуючи казки, проводячи уроки у різній формі:урок – казка, урок – подорож, урок – КВК тощо. Але увага дітей, особливо початкових класів, дуже швидко відволікається і  урок нагадує базар, балаган, де не зрозуміло що і для чого вивчається.

Сучасні учні сприймають навчальний матеріал по-своєму – фрагментарно, або, як кажуть, «кліповим мисленням», де навчання нагадує відеокліп, невеликі навчальні ролики; коли світ сприймається не цілісно, а як послідовність майже не пов’язних між собою подій. Це пов’язано з тим, що зміни, які відбуваються в сучасному світі, настільки швидкі, що охоплюється лише їх частина. Швидкість змін, порівняно із 20 століттям, збільшилася приблизно у 50 - 60 раз. Відповідно до цих змін має змінюватися і методика роботи учителя із сучасною молоддю. Іншими словами бути готовим до інноваційної педагогічної діяльності. Що ж мається на увазі під «готовністю до інноваційної діяльності»? Готовність до інноваційної діяльності – це особливий стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно – ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами й засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості та рефлексії. Перед тим, як розпочати інноваційну діяльність, педагог має визначити для себе показники готовності до використання тих чи інших інновацій. Показників готовності є чимало, але їх можна поєднати і виділити основні:

·        усвідомлення потреби запровадження інновації у власній педагогічній діяльності;

·        інформативність про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи;

·        зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність;

·        морально – психологічна готовність до подолання труднощів, пов’язаних із змістом та організацією інноваційної діяльності;

·        володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій і розроблення нових, власних.

Оскільки використання інновацій у педагогічній діяльності – це принципово новий підхід до вивчення навчального матеріалу, то і базуватися має саме на принципах інновацій. Їх існує три основних:

1.     принцип інтеграції освіти

2.     принцип диференціації та індивідуалізації

3.     принцип демократизації освіти.

Принцип інтеграції освіти вимагає уваги до кожної дитини, як особистості, орієнтації на формування громадянина з високим інтелектуальними, моральними, фізичними якостями.

Принцип диференціації та індивідуалізації потребує забезпечення умов для розвитку здібностей кожної дитини, незалежно від соціально-економічного та суспільного статусу її сім’ї, статі, національності, віросповідання.

Принцип демократизації освіти передбачає створення передумов розвитку активності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, залучення громадськості до управління школою.

Саме застосування цих принципів інноваційної діяльності передбачає зміну сталої системи освіти: її змісту, методів, форм, засобів, технологій навчання та виховання. В основі такої освіти лежить особистість, яка може вільно розвивати свої індивідуальні здібності відповідно до своїх мотивів, особистісних цінностей, творчого потенціалу тощо. Але нажаль не усі педагоги готові якісно використовувати інновації у своїй педагогічній діяльності. Це залежить від рівня сформованості готовності до використання тих чи інших інновацій. У психолого-педагогічній літературі виділяють чотири основних рівні. Розглянемо кожен рівень детальніше.

Інтуїтивний рівень. До цього рівня належать педагоги, які до інновацій ставляться як до альтернативи традиційної практики. Основою їхньої діяльності в таких випадках є емоційне, інтуїтивне налаштування на сприймання нового тому, що воно нове, а не глибокі теоретичні знання особливостей інноваційної ідеї чи аналіз педагогічної практики, яка на цій ідеї базується. Педагогічна рефлексія в таких педагогів не сформована.

Репродуктивний рівень. Педагоги цього рівня добре обізнані з теоретичними засадами, змістом, конкретними методами педагогів-новаторів, нерідко застосовують елементи цих систем у власній педагогічній діяльності, хоча роблять це несистематично, а ситуативно. Адже вони вважають, що новітні технології можуть бути застосовані лише їхніми авторами. Педагогічна рефлексія в них виражена недостатньо.

Пошуковий рівень. Педагоги цієї групи намагаються працювати по-новому, втілюючи у власній діяльності відомі практиці технології та методики навчально-виховної роботи. Охоче йдуть на експерименти. При чому не приховують ні  своїх досягнень, успіхів, а ні своїх помилок. Завжди готові до публічного обговорення, осмислення педагогічних інновацій.

Творчий рівень. Педагоги цього рівня творчо ставляться до інноваційної діяльності, мають змістовні знання про нові наукові та новаторські підходи до навчання та виховання, володіють новітніми технологіями і створюють власні. Реалізація творчого потенціалу в інноваційному процесі для них є найважливішим орієнтиром діяльності.

Саме ці рівні готовності до інноваційної діяльності дає змогу педагогу планувати свій саморозвиток, а керівнику школи коригувати інноваційний потенціал як педагога так і педагогічного колективу, що є важливим компонентом структурних професійних якостей.

Таким чином педагогічні інновації – пошук, освоєння, застосування, аналіз отриманих результатів, власного індивідуального стилю роботи. Це буде сприяти створенню не лише нових інноваційних педагогічних технологій, а також розвитку освіти, цікавому навчанню учнів, розвитку професійних якостей педагога, комунікативних здібностей, здатності до внутрішнього діалогу, а основне – розвиток педагога, як  всебічно розвиненої особистості, здатної до експериментів, зміни ролей у навчально-виховному процесі. Оскільки учитель є організатором освітнього процесу, то його основною метою є пробудження й підтримка прагнення дітей до навчання, до пізнання навколишнього світу, урізноманітнюючи його зміст, форми, методи, засоби, технології навчання при використанні інновацій. Саме це дасть можливість учням творчо освоювати новий матеріал, до системного цілісного сприйняття світу, умінь швидко орієнтуватися в інформаційних потоках, приймати нестандартні рішення, нести відповідальність за їх наслідки.