На початку 90-х років ХХ ст. у нашій країні з’явилася нова спеціальність - «Соціальна педагогіка», яка охоплює весь спектр соціального виховання, соціальної допомоги, соціальної підтримки, соціального захисту, соціальної роботи з різними верствами населення в певних мікросоціумах соціального середовища. Соціальна діяльність спрямована на послаблення соціальної напруги в суспільстві, яка виникає із суб’єктивних або об’єктивних причин. Відтак, з’явилася необхідність у соціально – педагогічних знаннях. Соціальний педагог повинен знати основні закономірності розвитку особистості на всіх вікових етапах; специфіку формування стосунків у соціумі; екологічну, демографічну, соціально – педагогічну характеристику мікросередовища; форми і методи соціально – педагогічної діяльності із сім’єю, різними групами і категоріями населення; вміти аналізувати і програмувати соціальну роботу, проводити соціально – педагогічні дослідження. [2]
Світові процеси глобалізації, зростання конкуренції економічних моделей різних держав, інтеграції зумовлюють системні зміни у сфері освіти, що стає одним із основних чинників інноваційного розвитку суспільства. Враховуючи все це, в якості парадигми розвитку сучасної освіти, певним світовим брендом можна розглядати сьогодні і інклюзивну освіту, що забезпечує рівний доступ до освіти всім, хто навчається із врахуванням різноманітності особливих освітніх потреб та індивідуальних можливостей особистості. Тому одним із важливих напрямків роботи соціального педагога є робота з дітьми з особливими потребами, кількість яких у сучасній школі дедалі стає більшою.
Перш за все соціальний педагог надає сім’ї, де є дитини з особливими потребами, певну систему соціально – педагогічну підтримку. Під системою соціально-педагогічної підтримки сім'ї розуміють систему соціально-педагогічної діяльності, спрямовану на оптимізацію системи виховних відносин сім'ї, шляхом створення умов, що сприяють розкриттю особистісного потенціалу членів сім'ї та підвищення рівня їх педагогічної освіченості, а також допомоги в подоланні труднощів, які пов’язані із навчанням, вихованням, розвитком їхніх «особливих діток» . Виходячи з особливостей та проблем сімей, які виховують дитину з особливими потребами розвитку та здоров’я, соціально-педагогічна підтримка може бути спрямована, по-перше, на гармонізацію та оптимізацію внутрішньо сімейних виховних відносин; по-друге, на підтримку сім'ї в корекції та налагодженні відносин із соціальним оточенням, подоланні соціальної ізоляції. Коли сім'я переживає ситуацію усвідомлення факту інвалідності дитини вона особливо потребує кваліфікованої допомоги фахівців. Соціально-педагогічна підтримка осіб з обмеженими можливостями – це безперервний поетапний процес соціального виховання з урахуванням специфіки розвитку особистості людини з особливими потребами на різних вікових етапах, в різних прошарках суспільства і за участю всіх соціальних інститутів та всіх суб'єктів виховання і соціальної допомоги. [4] Значимість такої діяльності зумовлена тим, що допомога дитині та її родині повинна бути не стільки психологічно глибокою, скільки широкою за охопленням проблем, а також учасників подій, до числа яких входять члени сім'ї, їх родичі, працівники спеціалізованих установ, увагу яких необхідно привернути до проблем сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами. Основне завдання соціального педагога – допомогти батькам подолати первісну реакцію пригніченості й розгубленості та зайняти активну позицію в реабілітації дитини, зосередивши зусилля не тільки на лікуванні, але й на розвиткові її особистості, на пошуку адекватних способів соціалізації та досягнення оптимального рівня адаптації такої дитини у суспільство. У першу чергу соціальний педагог надає освітню допомогу: інформує родину про етапи відновного лікування та перспективи дитини, підкріплюючи її документальними фактами, фото- і відеоматеріалами, повідомляє про можливість встановлення тимчасової інвалідності та пов'язаних із нею пільг. Крім того, соціальний педагог виступає в якості посередника між сім'єю і медичним персоналом. У той час як медики зайняті лікуванням, він допомагає родині подолати кризу і почати діяти. Наприклад, встановити зв'язок з іншими родичами, з сім'ями, які переживають подібні труднощі, з організаціями, які здатні надати необхідну допомогу. Таким чином, соціальний педагог в індивідуальних бесідах через освітню і посередницьку допомогу, тобто непрямим чином, досягає ефекту психологічної підтримки, впливаючи на почуття сумніву і страху, що перешкоджають контролю над ситуацією. Крім того, сім'я може бути залучена до програми сімейної терапії та навчальних тренінгів, мета яких – поліпшення спілкування між членами сім'ї та рішення прихованих проблем, які проявляються у кризовій ситуації. А рання комплексна корекція відхилень у розвитку дозволить попередити появу відхилень вторинної і третинної природи, скорегувати вже наявні труднощі та в результаті – значно знизити ступінь соціального виключення, досягти максимально можливого для кожної дитини рівня загального розвитку, освіти, ступеня інтеграції в суспільство.[3] Резюмуючи хотілося б зазначити, що кваліфікована соціальнопедагогічна допомога сім’ям, які виховують дітей з особливими потребами дозволяє створити сприятливі передумови для формування в батьків, у їх свідомості, нових світоглядних позицій і установок, що дозволяють успішно вирішувати питання, пов’язані з вихованням і розвитком дитини з особливими потребами в контексті інтеграції та інклюзії. Інтеграція в суспільство – це процес поновлення втрачених зв’язків дитини з суспільством, що забезпечує її включення в основні сфери життєдіяльності: навчання, праця, побут, дозвілля. Крім того, соціальний педагог виступає партнером у мобілізації джерел соціально-педагогічної і психологічної підтримки; є посередником між членами сім’ї та іншими соціальними інститутами у розв’язанні конфліктних ситуацій. [1]
Загальний процес соціально-педагогічної допомоги проходить в чотири етапи:
Дослідницький: виявлення особливих і соціальних потреб дітей-інвалідів, збереження їх здібностей.
Планування системи соціально-педагогічних впливів.
Організація соціально-педагогічної допомоги.
Оцінка результатів діяльності.
Особливості реалізації функцій соціального педагога у роботі з дітьми з особливими потребами
Так, виконуючи діагностичну функцію, соціальний педагог виявляє індивідуальні та спеціальні особливості дітей, які мають порушення розвитку; виявляє проблеми та потреби дітей; оцінює особливості розвитку відносин між учнями класного колективу, шкільного середовища навчального закладу в цілому.
Реалізуючи прогностичну функцію, соціальний педагог прогнозує розвиток подій, процесів, які відбуваються в учнівському колективі та виробляє певні моделі соціальної поведінки дітей; визначає пріоритети в напрямах, формах, методах, соціально-педагогічних технологіях адекватно до проблеми; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості; здійснює соціально-педагогічне проектування розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку в колективі здорових однолітків.
Виконуючи консультативну функцію соціальний педагог надає рекомендації (поради), професійну консультативну соціально-педагогічну допомогу дітям з особливостями психофізичного розвитку, їх батькам, учням, учителям,адміністрації та іншим особам у пошуку шляхів розв’язання проблемної ситуації;забезпечує налагодження взаємодії між учнями, батьками та педагогічними працівниками в умовах загальноосвітнього навчального закладу.
Здійснюючи виконання захисної функції соціальний педагог забезпечує реалізацію прав та інтересів дітей з особливостями психофізичного розвитку на основі державних та міждержавних документів; відстежує надання їм необхідних пільг, представляє їх інтереси в різних інстанціях; співпрацює з органами соціального захисту та допомоги, медичними закладами.
Здійснюючи реалізацію профілактичної функції соціальний педагог запобігає проявам соціальної дезадаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку; конфліктної поведінки серед учнів, їх батьків; переконує дітей в доцільності дотримання соціально значущих норм та правил поведінки;забезпечує умови для формування їх соціально позитивної спрямованості.
Здійснюючи виконання соціально-перетворюючої функції соціальний педагог організовує соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу; соціально-педагогічний патронаж дітей з особливостями психофізичного розвитку; надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб та інтересів учнів у різних видах діяльності: культурно - дозвіллєвій, спортивно-оздоровчій, художньої творчості тощо; розширює адаптивні можливості суб’єкта соціалізації, здатність бути адекватним у нових умовах, управляти своїм життям.
В основі соціально перетворюючої функції є соціально-педагогічний патронаж сім’ї, головна мета якого – збереження її цілісності і основних функцій. Соціально-педагогічний патронаж сім’ї, яка виховує дитину з особливими потребами, – це система регулярної допомоги батькам у вихованні дитини, догляді за нею, організації міжособистісних стосунків, нормального ритму життя, індивідуального фізичного комфорту, правового захисту.
Виконуючи організаційну функцію, соціальний педагог координує налагодження взаємодії між різними соціальними інститутами в їх роботі з дітьми,сім’ями; сприяє соціально корисній діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку; формує демократичну систему взаємин серед учнів,батьків, педагогів загальноосвітнього закладу. [5]
Таким чином, процес соціального супроводу дітей з особливими потребами – це система передавання соціального досвіду з урахуванням особливостей і потреб різних категорій дітей із порушенням розвитку за активної їх участі й забезпечення адекватних умов, у результаті чого діти залучаються до роботи в усіх соціальних системах, структурах, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності суспільства, готуються до повноцінного дорослого життя, самореалізації та розкриття себе як особистості.
Література
1. Інклюзивна освіта. Підтримка розмаїття у класі : практичний посібник. / [Тім Лорман, Джоан Деппелер, Девід Харві] ; пер. з англ. – К. : СПД-ФО Парашин І. С., 2010. – 296 с.
2. Cоціальна педагогіка : навч. посіб. / О.В. Безпалько, І.Д. Звєрєва, Т.Г. Веретенко. ; За ред. О. В. Безпалько. – К. : Академвидав, 2013. – 312 с.
3. С. Я. Харченко, Н. П. Краснова Робота соціального педагога з дітьми девіантної поведінки / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко. – Харків:Основа, 2012. – 143 с.
4. Харченко С. Я. Соціально-педагогічні технології : навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко. – Луганськ : Альма-матер, 2005. – 552 с.
5. Ілляшенко Т. Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній школі // Соціальний педагог. – 2011. – №1. – С.26 – 35.
Немає коментарів:
Дописати коментар