Розвиток інноваційної поведінки вчителя початкових класів як вимога сучасності

Анотація. У статті розкрито сутність та зміст інноваційної поведінки вчителя початкових класів. Охарактеризовано основні принципи розвитку інноваційної поведінки педагога. Обґрунтовано необхідність опанування вчителем інноваційними педагогічними технологіями.

Ключові слова: інновація, інноваційна педагогічна діяльність, інноваційний потенціал педагога, інноваційна поведінка педагога, професійна рефлексія, інноваційні педагогічні технології.

Постановка проблеми… Освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал держави. Водночас стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворення не повною мірою задовольняють потреби особистості, соціуму і держави в цілому. В Законі України «Про освіту», в «Національній доктрині розвитку освіти», Державній програмі «Вчитель» , Концепції Нової української школи визначається необхідність розвитку освіти на основі прогресивних ідей та підходів, запровадження педагогами інноваційних технологій в освітньому процесі в роботі із здобувачами освіти. З огляду на це, сучасний педагог має бути готовий сприймати нове в науці, техніці, суспільстві, до змін власного «Я», свого постійного самовдосконалення відповідно до тенденцій розвитку суспільства [7; 8; 11]. Проблема відповідності особистості сучасного педагога вимогам освітньої системи на етапі її інноваційного розвитку стає у суспільстві все більш актуальною. Це значною мірою пов’язано з тим, що виховувати творчу, ініціативну, неординарну особистість, громадянина, патріота, якого потребує держава і суспільство, в змозі тільки творчий, неординарний вчитель з інноваційним мисленням.

Суть дослідження проблеми… Проблема розвитку особистості, нововведення, інновації не виникають самі по собі, а є результатом наукових пошуків, вивченню педагогічного досвіду, його аналізу та узагальненню. Дослідження і впровадження в освітній процес інноваційних методик є актуальним питанням, яке вивчали такі сучасні науковці як Л. Ворзаціка, Л. Галіцина, В. Давидова, О. Дусавицький, М. Козіцька, А. Лихва, Н. Рєпіна, О. Сутула, О. Франчук та інші. Творче зростання педагога в умовах інноваційної діяльності, підвищення його фахового рівня та професійної компетенції висвітлюється у працях І. Аркіної, Л. Вовка, А. Гільбух, І. Зязюна, А. Пригожина, О. Савченко тощо.

Метою статті є розкрити сутність та зміст інноваційної поведінки вчителя початкових класів.

Виклад основного матеріалу. Сучасний етап розвитку України як незалежної, демократичної держави відзначається своєю відкритістю, достатньою прозорістю й вимагає від громадян особистісного ставлення до процесів, що відбуваються в державі. Кожна держава у своєму розвитку проходить певні етапи, які залежать від розвитку інноваційного потенціалу суспільства, який характеризується здатністю людей до системного цілісного сприйняття світу, умінь швидко орієнтуватися в інформаційних потоках, приймати нестандартні, творчі рішення і нести відповідальність за їх наслідки. Щоб досягнути цього, сучасні батьки і вчителі повинні починати формувати новомислячу особистість з самого дитинства. Кожен вчитель чекає, коли його учні будуть «самі хотіти вчитися», а батьки – допомагати завжди своїм дітям:читати, шукати, створювати тощо. Поширеною є думка, що учитель має розказати,показати, навіяти бажання вчитися, а учні будуть із захопленням навчатися. Проте виявляється, що в сучасному світі цього замало. Діти XXI століття мають великий потенціал розвитку, прекрасні задатки, які потрібно вміти вчасно помітити, правильно розвивати і правильно направляти в потрібне русло. Досягнути цього може лише вчитель, здатний до самовдосконалення та розвитку власної інноваційної поведінки.

Учитель сучасної початкової школи повинен бути фахівцем високого рівня, вихованим на найкращих здобутках світової й вітчизняної педагогіки гуманізму та людяності. Велика суспільна роль вчителя початкової школи зумовлена тим, що завдяки його діяльності здійснюється формування інтелектуального та духовного потенціалу нації. Саме тому вчитель початкової школи, насамперед, повинен здійснювати інноваційну освітню діяльність.

Успішність інноваційної діяльності педагога передбачає усвідомлення педагогами практичної значущості різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. З огляду на це, вимогою сучасної освіти є розвиток інноваційної поведінки педагога.

У контексті здійснюваного дослідження доцільно розглянути та розмежувати сутність основних понять «інновація», «інноваційна освітня діяльність», «інноваційний потенціал педагога» та «інноваційна поведінка педагога». Так, в енциклопедії освіти (Київ, 2008) термін “нове” тлумачиться як уперше відкрите, створене або зроблене, яке сформувалося недавно замість попереднього [6, с. 386]. Дослідники проблем педагогічної інноватики намагаються співвіднести нове у педагогіці з корисним, прогресивним, позитивним, сучасним та передовим. Аналіз наукової літератури [4, с.74] свідчить, що інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня, вихованця. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів. Ядром нововведення якого є нова освітня ідея, шлях реалізації – експериментальна діяльність, носій – творча особистість.

Інноваційна освітня діяльність вчителя створює нові освітні технології; формує новий світогляд вчителя; дає можливість йти в ногу з часом; не розгубитися в потоці інформації, особистісному та професійному зростанню; активно впливає на формування всебічно розвиненого учня; впливає на створення нових управлінських структур; створює оптимальні умови для формування досконаліших відносин між школою і суспільством.

Як свідчить аналіз наукової літератури, єдиного трактування сутності поняття інноваційна освітня діяльність не існує. І. Гавриш [1, с. 34] інноваційну діяльність вчителя початкових класів тлумачить як комплексну діяльність, спрямовану на створення, впровадження та розповсюдження нового (новацій) у педагогічній теорії та практиці початкової школи. О. Гончарова [3, с. 16] трактує означене поняття як складне інтегральне новоутворення, сукупність різних за цілями та характером видів робіт, що відповідають основним етапам розвитку інноваційних процесів у початковій школі та спрямовані на створення та внесення педагогом змін до власної системи роботи.

Таким чином, формування і розвиток інноваційної діяльності вчителя початкових класів невід’ємно пов’язані із розвитком людини як особистості та його професійним зростанням. Тому здійснення інноваційної освітньої діяльності передбачає врахування інноваційного потенціалу педагога та розвиток його інноваційної поведінки.

Дослідниця І. Дичківська зазначає, що інноваційний потенціал педагога – сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, за якою виявляється готовність удосконалювати професійну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність. [4, с. 248]. Характеристиками інноваційного потенціалу педагога є: творча здатність генерувати нові ідеї, високий культурно-естетичний рівень, освіченість, інтелектуальна глибина і різнобічність інтересів, відкритість особистості педагога новому і сприйняття різних ідей, думок, поглядів, концепцій, що базується на толерантності особистості, гнучкості та широті мислення.

Аналіз наукової літератури свідчить, що інноваційна поведінка педагога трактується як сукупність зовнішніх виявів його особистості, в яких розкривається внутрішнє «Я» (світовідчуття, світогляд, особистісні особливості), спрямовані на зміну складових сучасної системи освіти [12].

У процесі розвитку інноваційної поведінки педагога важливо враховувати такі принципи: рефлексії педагога, формування орієнтувально-пошукової позиції педагога, формування цілісного підходу до аналізу проблемних педагогічних ситуацій, формування уміння розв'язувати завдання колегіально з іншими учасниками [12]. Розглянемо їх більш детально.

Принцип рефлексії педагога на власний психолого-педагогічний досвід. Для цього необхідно освоїти способи аналізу і варіювання умов, факторів, які їх супроводжують, і результатів локальних і масштабних педагогічних ситуацій з інших (насамперед, психологічних) позицій. Гнучкий підхід до педагогічного досвіду педагога, кваліфікований аналіз і вибірково-оцінне ставлення до раніше засвоєних методів у поєднанні із засвоєнням нових психологічних знань забезпечують продуктивний синтез психолого-педагогічних знань, новий рівень професійної компетентності. Рефлексія розкривається у використанні аналізу педагогічної діяльності та її результатів, що охоплює оцінювання професійного рівня, прогнозування професійної успішності, організацію самопізнання та самодіагностики, підтримання стійкого оперативного зворотного зв'язку (від вихованців, колег, адміністрації).

Професійна рефлексія спрямована на усвідомлення себе як особистості і професіонала; усвідомлення своїх дій, поведінки іміджу та прогнозування наслідків впливу; усвідомлення змісту запиту клієнта; істотності та глибинного змісту цього запиту; усвідомлення змісту ситуації клієнта та можливих засобів її розвитку; моделювання наслідків і прогнозування дій клієнта тощо [10, с. 4].

Принцип формування орієнтувально-пошукової позиції педагога щодо будь-яких аспектів свого і «чужого» (запозиченого) педагогічного досвіду. Сформованість такої позиції забезпечує обґрунтований підхід до оцінювання можливостей і особливостей реалізації конкретних способів педагогічної взаємодії, визначення умов і меж їх застосування. Даний принцип характеризує діяльність учителя, коли на основі свого досвіду, самоаналізу своєї діяльності і знань психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу вчитель, використовуючи існуючі методики, рекомендації, передовий педагогічний досвід, конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми.

Принцип формування цілісного підходу до аналізу проблемних педагогічних ситуацій. Педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної діяльності, що містить суперечності між досягнутим і бажаним рівнями вихованості учнів і колективу. Власне, уся педагогічна діяльність, увесь педагогічний процес складається з нескінченного ланцюжка педагогічних ситуацій, які можуть виникати спонтанно, а можуть бути спеціально створені учнями або вчителем (з певною метою) [2]. Особливість таких ситуацій в освітньому процесі полягає у наявності великої кількості учасників зі своїми ролями, способами взаємодії та інтересами. Тому спроби розв’язати проблемну ситуацію, спираючись лише на локальні ознаки, можуть бути невдалими. Майстерність вчителя виявляється тоді, коли він усвідомлює педагогічну ситуацію, ставить перед собою мету та формулює педагогічну задачу та розв’язує її поетапно (аналітичний, проективний, виконавчий етапи та етап аналізу результату).

Принцип формування уміння розв'язувати завдання колегіально з іншими учасниками (вихованцями, колегами). Це забезпечує можливість зіставлення своїх поглядів з поглядами колег, батьків, пошуку оптимальних рішень не лише завдяки відстоюванню власних позицій, а й за допомогою аналізу інших пропозицій, спільного їх генерування. Тобто лише за умови співпраці з колегами, батьками, психологом, соціальним педагогом, адміністрацією та іншими учасниками освітнього процесу можна досягти максимальних результатів у навчанні та вихованні дітей.

Розвиток інноваційної поведінки вчителя початкових класів передбачає розвиток таких професійних якостей педагога, як емоційність мислення, формування нового типу спілкування та комунікативних здібностей, розвиток здатності до внутрішнього діалогу як основи самопізнання, проблематизації спілкування, лабільності (змінності) його способів, зміни ролей, опанування інноваційних педагогічних технологій.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження [4; 13; 14] свідчить, що основними професійними й особистісними якостями вчителя початкових класів, підготовленого до інноваційної освітньої діяльності є:

– усвідомлення сенсу і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем початкової школи;

– осмислена, зріла педагогічна позиція;

– уміння по-новому формулювати освітні цілі з навчального предмета початкової школи, досягати і оптимально переосмислювати їх під час навчання;

– здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б індивідуальний підхід до молодших школярів, освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири;

– співвіднесення сучасної реальності з вимогами особистісно-орієнтованої освіти, коригування освітнього процесу за критеріями інноваційної діяльності;

– здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;

– уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, тобто забезпечити створення молодшими школярами своїх результатів і, використовуючи інноваційні технології, стимулювати їх розвиток;

– володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання, яке передбачає уміння на основі особистого досвіду і мотивів вихованців бути співтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом і помічником у співвіднесенні мети з результатом, використанні доступних для дітей форм рефлексії та самооцінки;

– здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження учнів початкових класів;

– уміння аналізувати зміни в освітній діяльності, розвитку особистісних якостей вихованців;

– здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.

Як свідчить аналіз наукової літератури та практика роботи у початковій школі, сучасні учні сприймають навчальний матеріал по-своєму – фрагментарно, або, як кажуть, «кліповим мисленням», де навчання нагадує відеокліп, невеликі навчальні ролики; коли світ сприймається не цілісно, а як послідовність майже не пов’язних між собою подій. Це пов’язано з тим, що зміни, які відбуваються в сучасному світі, настільки швидкі, що охоплюється лише їх частина. Відповідно до цих змін має змінюватися і методика роботи учителя із сучасною молоддю.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження свідчить, що основними напрямами інноваційної освітньої діяльності в початковій школі є:

– формування сучасно-освіченого, морального, активного школяра, з розвиненим почуттям відповідальності за долю країни;

– послідовне створення в школі здоров’язберігаючого освітнього простору з обов’язковим використанням здоров’язберігаючих технологій;

– розвиток творчих здібностей молодших школярів через класно-урочну систему і систему додаткової освіти;

– широке впровадження нових форм і методів, сучасних інноваційних технологій навчання та виховання для забезпечення можливості індивідуального розвитку кожної дитини;

– розвиток системи виховної роботи на принципах добровільності, свободи вибору і творчості [4; 5; 9].

Інноваційна спрямованість діяльності кожного вчителя визначається такими критеріями педагогічних інновацій: новизни (розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, суб'єктивний рівні новизни); оптимальності (передбачає досягнення високих результатів за умови найменших витрат часу та засобів); результативності та ефективності (враховує стабільність позитивних результатів педагогічної діяльності); можливості творчого застосування у масовому досвіді (придатність апробованого досвіду для впровадження у педагогічну практику).

У контексті здійснюваного дослідження доцільно звернути увагу на інноваційні педагогічні технології, які має застосовувати сучасний вчитель в освітньому процесі. Аналіз наукової літератури свідчить, що найбільш актуальними інноваційними технологіями є: творчо-розвивальні, проектні, інтерактивні, ігрові, інформаційні, здоров’язберігаючі, вітагенні, особистісно орієнтовані технології, технології індивідуалізованого навчання, гуманно-особистісна технологія Ш. О. Амонашвілі, технологія «Створення ситуації успіху», квест-технології тощо. Саме тому інноваційну діяльність вчителів початкових класів треба спрямовувати на оволодіння зазначеними технологіями, щоб вчитель став для учнів координатором інформаційного потоку. Вчителю необхідно оволодіти сучасними методиками та новими освітніми технологіями, щоб спілкуватися на одній мові з дитиною, а також для професійного й особистісного зростання та самовдосконалення. Таким чином, розвиток інноваційної поведінки вчителя початкових класів передбачає оволодіння вищезазначеними інноваційними технологіями навчання та виховання.

Таким чином, інноваційна поведінка педагога визначається як сукупність зовнішніх виявів його особистості, в яких розкривається внутрішнє «Я» (світовідчуття, світогляд, особистісні особливості), спрямовані на зміну складових сучасної системи освіти. Розвиток інноваційної поведінки педагога ґрунтується на таких основних принципах: рефлексії педагога, формування орієнтувально-пошукової позиції педагога, формування цілісного підходу до аналізу проблемних педагогічних ситуацій, формування уміння розв'язувати завдання колегіально з іншими учасниками. Це буде сприяти створенню не лише нових інноваційних педагогічних технологій, а також розвитку освіти, цікавому навчанню учнів, розвитку професійних якостей педагога, комунікативних здібностей, здатності до внутрішнього діалогу, а основне – розвиток педагога, як всебічно розвиненої особистості, здатної до експериментів, зміни ролей у навчально-виховному процесі. Оскільки учитель є організатором освітнього процесу, то його основною метою є пробудження й підтримка прагнення дітей до навчання, до пізнання навколишнього світу, урізноманітнюючи його зміст, форми, методи, засоби, технології навчання при використанні інновацій. Саме це дасть можливість учням творчо освоювати новий матеріал, до системного цілісного сприйняття світу, умінь швидко орієнтуватися в інформаційних потоках, приймати нестандартні рішення, нести відповідальність за їх наслідки.

Список використаних джерел та літератури

1. Гавриш І. В. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності: автореф. дис. …д.-ра пед. наук: 13.00.04. Луганськ, 2006. 46 с.

2. Гайдамашко І. А. Основи педагогічної майстерності: навч. посіб. Хмельницький : Центр мистецтва та дизайну ХГПА, 2015. 243 с.

3. Гончарова О. А. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до інноваційної діяльності: автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2008. 21 с.

4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посіб. Київ, 2004. 326 c.

5. Дуляницька С. Є. Розвиток інноваційної діяльності. Управління школою. 2014. №  13–15. С. 18–23.

6. Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України; головний редактор. В. Г. Кремінь. К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

7. Закон України «Про освіту» (Прийняття від 05.09.2017. Набрання чинності 28.09.2017 ). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-1 (дата звернення: 20.11.2019)

8. Концепція Нової української школи. Концептуальні засади реформування середньої школи. (дата звернення: 19.11.2019) https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf (дата звернення: 20.11.2019).

9. Кульченко О. В., Шараєвська Н. Г. Методика організації інноваційної діяльності в  школі. Завуч. Усе для роботи, 2013. № 19–20. С. 32-35.

10. Пов’якель Н.І. Професійна рефлексія психолога-практика. Практична психологія та соціальна робота. 1998. № 6–7. С. 3–6.

11. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 № 40-IV (зі змінами і доповненнями) / Відомості Верховної Ради України; Верховна рада України. 2002. № 36. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/40–15 (дата звернення: 19.11.2019).

12. Розвиток інноваційної поведінки педагога. URL: http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/pedagogika/part1/002.htm. (дата звернення: 19.11.2019).

13. Сиротенко Г. О. Інновації як основа змін освітньої практики. Інформаційно- методичний збірник. Полтава, ПОІППО, 2005. 160 с.

14. Уруський В. І. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності: методичний посібник. Тернопіль: ТОКІППО, 2005. 96 с.